НАША ДУМА НЕ ВМРЕ НЕ ЗАГИНЕ

Думи – це ліро-епічні твори української усної словесності про події з життя козаків XVI-XVIII століть. При цьому козацька дума є жанром суто українського речитативного народного героїчного епосу, який виконували мандрівні співці-музики: кобзарі, бандуристи, лірники в Центральній і Лівобережній Україні.

Очевидно, що думи з’являються одночасно з появою козацтва наприкінці XV – початку XVI столітть. У теперішній час збереглися лише згадки про думи XVI століття в різних письмових джерелах, але жодного повного тексту на сьогодні немає. Найдавніша згадка про думи зустрічається в хроніці польського історика С. Сарницького «Аннали» (1587 рік). В анналах Сарницького дума про братів Струсів згадується під 1506 роком, тобто майже в один час з першими літературними згадками про саме козацтво.

Саме слово «дума», починаючи з кінця XVI століття, зустрічається в творах тогочасних авторів з означенням «українська», «козацька», «запорізька». Так, у збірці польскомовного поета А. Чагровського «Treny i rzeczy rozmaite», виданій 1597 року, є вірш про українського козака під назвою «Дума українна». Проте в науковий обіг термін був введений лише у ХІХ столітті М. Максимовичем, який виділив думу в окремий фольклорний жанр.